Олександр Георгійович Івченко


Біографічна довідка

ivchenkoО життя і діяльності засновника Запорізького машинобудівного конструкторського бюро “Прогрес” доктора технічних наук, лауреата Ленінської і Державної премій, Героя Соціалістичної праці, академіка АН УРСР, Генерального конструктора ОКБ Івченко Олександра Георгійовича

Відомий радянський вчений, творець авіаційних турбогвинтових двигунів великого ресурсу, Генеральний конструктор Олександр Георгійович Івченко народився в місті Великий Токмак Запорізької області (колишньої Таврійської губернії) 23 листопада 1903 році в сім’ї робітника. Там він пішов в школу, і там пройшли його дитинство і юність.

Сім’я у батьків Олександра Георгійовича була велика – одинадцятеро дітей. Батько – Георгій Юхимович працював литейщиком на заводі «Фукс і Клайнер» (після перейменований в «Червоний прогрес»). Мати – Єлизавета Яківна все своє життя присвятила сім’ї і домашньому господарству.

Трудову діяльність Олександр Георгійович почав в 1920 році учнем ливарної справи, а потім литейщиком на заводі імені Кірова в місті Великий Токмак.

Вища технічна освіта Олександр Георгійович Івченко отримав в Харківському механіко-машинобудівному інституті, закінчивши факультет «двигунів внутрішнього згоряння» в 1935 році.

Після закінчення інституту Івченко працював інженером зі складання й випробування авіаційних двигунів на Запорізькому заводі імені Баранова №29 (тепер ВАТ «Мотор Січ»). Потім був переведений до відділу головного конструктора, де займався конструюванням і вдосконаленням авіаційних поршневих двигунів спочатку в якості рядового конструктора, а потім начальника конструкторської бригади.

У 1938 році був призначений головним конструктором по двигуну М-89 потужністю 1500 к.с. Двигун встановлювався на літаки головних конструкторів Сухого (Су-2) і Петлякова (Пе-2А). У зв’язку з запуском двигуна М-89 в серійне виробництво був призначений заступником начальника серійно-конструкторського бюро і в серійному виробництві продовжував роботи з удосконалення цього двигуна.

Після евакуації заводу в Сибір призначається начальником серійного конструкторського бюро заводу №29, а потім заступником головного конструктора.

Великі роботи були проведені Олександром Георгійовичем щодо впровадження в серійне виробництво двигуна АШ-82ФН, що встановлюється на літаки Генерального конструктора Лавочкіна – Ла-5 і бомбардувальники Туполєва – Ту-2.

У 1945 році Івченко був призначений – начальником самостійного ОКБ заводу №478 в місті Запоріжжя, в 1946 році – головним конструктором заводу №478, а в 1963 році – Генеральним конструктором Державного союзного ОКБ №478.

Дослідно-конструкторське бюро при безпосередній участі і під керівництвом Івченка за період з 1945 року по 1968 рік спроектувало і впровадило в народне господарство країни авіаційну техніку найвищого технічного рівня:

  1. Сімейство поршневих літакових двигунів АІ-26, АІ-10, АІ-12, АІ-14Р для навчально-тренувальних, бойових літаків і літаків зв’язку По-2, Як-12, Як-18, Як-20, Ан-14.
  2. Сімейство поршневих і газотурбінних вертолітних і гвинтокрилих авіаційних двигунів: Аі-4, АІ-26гр, АІ-26В, АІ-14В, АІ-7, АІ-24В, ТВ-2ВК, які встановлювалися на вертольоти Б-5, Б-9, Б-10, Б-11, Ка-10, Ка-15, Ка-18, Ка-26, Мі-1, Мі-3, Мі-7, Мі-8, Як-100 і Ка-22
  3. Сімейство пускових авіаційних двигунів: ТС-12Ф, АІ-2МК, АІ-8, АІ-9, які застосовуються на літаках Ан-8, Ан-10, Ан-22, Бе-12, Іл-18, Ту-95, Ту -114, Як-40 і вертольотах Мі-1, Мі-6, Мі-10 та ін.
  4. Сімейство потужних турбогвинтових газотурбінних авіаційних двигунів великого ресурсу: АІ-20К, АІ-20Д, АІ-20М, АІ-24 для пасажирських, транспортних і десантних літаків Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Іл-18 і гідролітака Бе-12.
  5. Перший в СРСР двоконтурний турбореактивний двигун АІ-25 для пасажирського Як-40.
  6. Сімейство двигунів наземного призначення:
    • двигун АІ-2 для мотопилки “Дружба”,
    • гоночні двигуни сімейства “Сiч” для водномоторного спорту,
    • двигун АІ-14РС для аеросаней “Північ-2”, Ка-30 і судна на повітряній подушці “Веселка”,
    • газотурбінні приводи АІ-23С-1 і АІ-20С для суден на підводних крилах «Тайфун» і «Буревісник», судна на повітряній подушці «Сормович»,
    • пусковий двигун АІ-8 для аеродромного пускового агрегату АПА-8, для запуску маршових двигунів СПК «Сормович»,
      ГТП АІ-8П для генератора інертних газів ГІГ-4,
    • ГТП АІ-23, АІ-23У, АІ-23СГ для бурових установок,
    • ГТП АІ-21 для газотурбінних установок ГТУ -1000 пересувних електростанцій 5Е41

Вітчизняні турбогвинтові літаки з двигунами АІ-20, АІ-24 і турбореактивні з двигуном АІ-25 експлуатуються в багатьох країнах світу.

За науково-дослідні роботи зі створення авіаційних двигунів великого ресурсу Вченою Радою ЦИАМ Олександру Георгійовичу Івченко в листопаді 1962 року було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук. У червні 1964 він став академіком Академії наук УРСР.

За успішну діяльність в області створення нових зразків авіаційної техніки Івченко був нагороджений високими урядовими нагородами:

  • орденом Трудового Червоного Прапора (1944 р.);
  • орденом Червоної Зірки (1945 р.);
  • орденом Трудового Червоного Прапора (1948 р.);
  • Державною премією СРСР (1948р.);
  • орденом Трудового Червоного Прапора (1957 р.);
  • Ленінською премією (1960 р.);
  • званням Героя Соціалістичної Праці (1963 р.);
  • орденом Леніна (1966р.).

Олександр Георгійович був великим ученим-конструктором в галузі авіаційного двигунобудування, творцем цілої гами оригінальних конструкцій вітчизняних вертолітних і літакових двигунів; був членом Науково-Технічної Ради при Державному Комітеті з авіаційної техніки при Раді Міністрів СРСР, членом Науково-Технічної Ради Головного Управління Цивільного Повітряного флоту, членом Координаційного комітету з авіаційної техніки; брав участь в розгляді держпроекти, будучи членом постійної комісії ГНТК АН УРСР по турбінним силовим установкам.

Помер Олександр Георгійович Івченко 1 липня 1968 року.